Емуранчик обыкновенный

Семейство: Dipodidae Waterhouse, 1842 = Тушканчиковые, настоящие тушканчики

 Род:Stylodipus (Scirtopoda) Allen G. = Емуранчики

Вид: Scirtopoda telum Lichtenstein, 1823 = (Обыкновенный) емуранчик (Фото М.А.Никитина)

Читать дополнительно: Емуранчик

Емуранчик обыкновенный в Ростовской области

Категория и статус:малочисленный и неизученный вид.

Распространение: Пустынные степи и пустыни и, частью, южные ковыльные степи, от песков низовьев Дона, Волго-Донского водораздела и зап. Прикаспия до вост. части Зайсанской котловины и левобережья ср. Иртыша; Сев. Монголия, Сев.-Зап. Китай [1]. Изолированная часть ареала охватывает Алешкинские пески, на левом берегу Н. Днепра. Через Ростовскую область проходит зап. граница сплошного ареала вида. В 30-х годах ХХ в. был отмечен близ ст. Атаманской, с. Федосеевка, с. Ремонтного и Валуйка [2]. В Ростовской области обитает в восточных р-нах [3].

Места обитания и образ жизни: На Цимлянском п-ове предпочитает бугристо-грядовые пески с разреженной растительностью, в вост. р-нах обитает также на глинистых почвах, солончаках. Активен ночью и в сумерки. Бегает плохо, предпочитает затаиваться среди растительности. Залегает в спячку с наступлением заморозков, обычно раньше тарбаганчика. Весеннее пробуждение происходит с началом вегетации. Число входных отверстий в норах от 1 до 6. Постоянно используемое отверстие может быть как открыто, так и закрыто земляной "пробкой"; остальные, как и подходящие к ним ходы, на различном протяжении забиты землей. Размножается 1 раз в году, в помете 3-6 детенышей. Беременные самки встречаются с середины марта до середины августа, с "пиком" в апреле [1].

Численность и лимитирующие факторы:По сравнению с 60-ми годами ХХ в. численность вида в вост. р-нах (Орловском, Пролетарском, Ремонтненском и Сальском) резко снизилась, и здесь сейчас он известен по отдельным редким находкам. В 1996 г. наблюдался на Цимлянского п-ова, причем был относительно многочислен [3]. Негативно влияют распашка всех доступных земель, перевыпас скота, широкое использование пестицидов и другие антропогенные факторы.

Принятые и необходимые меры охраны: Охраняется в заповеднике "Ростовский" и Цимлянском заказнике. Целесообразно изучить биологию, распространение, численность, лимитирующие факторы вида и разработать дополнительные приемы его охраны. Сохранение мест обитания.

Источники информации:

1. Млекопитающие…, 1995; 2. Калабухов и Раевский, 1935; 3. Миноранский и др., 1997.

Составитель: В.А.Миноранский.

ЄМУРАНЧИК ЗВИЧАЙНИЙ, кандибка Scirtopoda telum Lichtenstein, 1823

Ссавці Ряд Гризуни - Rodentia Родина Тушканчикові - Dipodidae

Таксономічна характеристика. Один з 2 видів роду. У фауні України представлений ендемічним вузькоареальним підвидом S. t. falz-feini, відокремлення популяції якого від загального ареалу відбулося в пізньому пліоцені.

Статус. II категорія.

Поширення. Нижньоднiпровськi пiски (Херсонська та Миколаївська областi). Ареал охоплює також територiю вiд пониззя Дону i Волги до оз. Зайсан (Казахстан), Туркменистан.

Місця перебування. Переважно слабогорбисті степові місцевості з типчаково-полиновим і типчаково-злаковим травостоєм. Зустрічається також в ін. рослинних асоціаціях пісків, де щільність звірків значно менша. На пасовищах буває частіше, ніж на цілинних заповідних ділянках.

Чисельність. Близько 30 тис. тварин; у місцях перебування - 1,5 - 2 особини на 1 га.

Причини зміни чисельності.

Особливості біології. Зимосплячий вид; залягає у сплячку в листопаді, пробуджується у березні - квітні. Селиться поодинці. Живе у простих тимчасових (довжина до 2 м) і розгалужених постійних (завдовжки від 3 до 18 м) норах, що мають 1 - 3 запасні виходи. Живиться в основному злаками (у фазі колосіння), в неволі поїдає також насіння соняшника, кавуна та пшениці. Період розмноження розтягнутий; масова поява молоді припадає на поч. червня. Раз на рік самка народжує 3 - 4 малят. Співвідношення самок і самців у популяції майже однакове. Вороги: лисиця звичайна, сич хатній, сова вухата, полоз та гадюка степова.

Розмноження у неволі. Даних немає.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги Української РСР (1980). Охороняється кандибка в Чорноморському біосферному заповіднику. Слід зберігати місця перебування виду на незалісених пісках, створити заказники.

Джерела інформації. Браунер А. А., 1913; Гептнер В. Г., 1935; Виноградов Б. С., Громов И. М., 1952; Громов И. М., 1061; Гизенко А. И., 1983. Особисте повідомлення О. Ю. Уманець (1986).

http://mail.menr.gov.ua